Гімн

Дистопічне суспільство, у якому заборонено слово «Я», а люди не мають імен. Лячні й темні часи доведеного до безглуздя егалітаризму. Постіндустріальний світ, що з вершин технологічного поступу скотився у прірву примітивної диктатури та покірних мас, де індивідуальність — це гріх, а вільнодумство — злочин.Проте один юнак наважився думати не так, як усі, прагнути знань, недоступних іншим, та кохати за власним вибором. Він учинив злочин, за який карають смертю: вийшов за межі задушливого «Ми», повстаючи проти системи, у якій народжених літати змушують плазувати…Для кого книжкаДля широкого кола читачів, усіх поціновувачів художньої прози, жанру антиутопії та творчості Айн Ренд.Чому ця книжкаПовість «Гімн» уперше вийшла друком 1938 року, передуючи романам «Джерело» та «Атлант розправив плечі», які принесли авторці світове визнання. Цей твір — квінтесенція філософських поглядів Айн Ренд в упаковці художнього символізму та нагадування, як згубно впливають тоталітарні системи на розвиток людства.Про авторкуАйн Ренд — американська письменниця, сценаристка, основоположниця об’ єктивізму. Народилася в Санкт-Петербурзі в єврейській родині, яка після революції 1917 року переїхала до Криму. Свої перші сценарії почала писати у вісім років, пригодницьку прозу — в десять. У 1926-му авторка емігрувала до Америки, де працювала помічницею режисера в Голлівуді, а згодом присвятила себе філософії та літературній творчості. У США її твір «Атлант розправив плечі» став другою за популярністю книжкою після Біблії (опитування Бібліотеки Конгресу 1991 року). Станом на 2015-й продано понад 30 млн примірників творів Айн Ренд.Відгуки про книжку«Гімн» — це галерея. У ній оживають дзеркала, де суспільство, схильне придушувати вільнодумство, нарешті стикається з особистістю, якій вдається розмірковувати про себе. — The Altas Society«Гімн» — це майбутнє, яке чекає на світ «Атлант розправив плечі», якщо його головні герої зазнають невдачі в боротьбі. І, як припускає Ренд, — майбутнє, яке чекає на всіх нас, якщо священну цінність індивідуальності буде відкинуто або задушено. — Laissez FaireНайкращі цитати книжкиМи народилися з прокляттям, яке завжди спонукало до заборонених думок. Завжди спонукало до бажань, яких люди не повинні мати. Ми знаємо, що порочні, але в нас немає ні волі, ані сили опиратися цьому прокляттю. Це наша гризота і потаємний страх, бо ми знаємо про це і не чинимо опору. Ми намагаємось уподібнитися до інших братів, бо всі люди повинні бути однаковими. Над мармуровим порталом Палацу Всесвітньої Ради вирізьблені слова, що ми їх зобов’язані повторювати щоразу, коли виникає спокуса: «Ми одне у всьому і все в одному. Немає людей, лише велике Ми, єдине, неподільне і вічне».Що таке моя радість, як усі руки, навіть нечисті, можуть помацати її? Що таке моя мудрість, якщо навіть дурні можуть наказувати мені? Що таке моя свобода, як усі навколо, навіть недолугі та неспроможні, є мої господарі? Що таке моє життя, якщо я мушу тільки кланятись і коритися?